Спокій, комфорт, звична атмосфера, підтримка найрідніших – такі умови для пологів обрала тернополянка Христина Сарабун. Жінка – мама двох донечок. Обох народжувала вдома. Про свій досвід домашніх пологів, молода мама розповіла нашому онлайн-виданню.
Своє рішення народжувати вдома пані Христина, розповідає, прийняла давно, задовго до того, як познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком.
Почала цікавитися домашніми пологами у 16 років
У нас в сім’ї був переломний момент, коли в моєї мами були проблеми зі здоров’ям. Після того я почала більше цікавитись духовним саморозвитком, і натрапила на інформацію про пологи вдома, почала більше цікавитися тим, як це впливає на жінку і дитину. На той момент, у 16 років, це була більше мрія. Але згодом, інтуїтивно зрозуміла, що це для мене.
До будь-яких пологів жінка повинна бути готовою не менше, ніж медики
Готуючись до пологів, я детально вивчала процес, механізм пологів, яка фізіологія жінки, дізнавалась про всі процеси в організмі жінки під час вагітності.
За три місяці до пологів ми з чоловіком напам’ять знали порядок наших дій під час пологів та що робити у випадку, якби щось пішло не так.
Мій досвід показує, що все залежить від того, як породілля налаштовується до процесу. Звісно, є сумніви страхи. Не можу сказати, що я була повністю впевнена, що все буде ідеально. Але я розуміла, що в будь-якому випадку відповідальність на мені. Якщо є жінки, які йдуть народжувати в пологовий з думками, якщо щось станеться – там є спеціалісти і все точно буде добре. Я розчарую, бо так не буває. Кожна жінка повинна вникнути в це питання і бути підкованою не менше, ніж змедиків. Розуміти, що з тобою відбувається і посприяти тому, щоб дитина прийшла на світ легко.
Тихо, темно і тепло
Для того, щоб пологи проходили як треба, у жінки повинні виділятися певні гормони, які виділяються лише за комфортних умов. В лікарнях їх отримати надзвичайно складно. Відповідно, всі родові процеси ускладнюються. Під час пологів вдома мені вдалося виключити з процесу зайві шуми, чужих людей.
Головне – тотально розслабитися та зберігати спокій. Якщо жінка від початку перейм і до завершення пологів цього дотримується – все відбувається легко, швидко.
Під час пологів в мене були всі комфортні умови. Поруч були найрідніші – чоловік та батько
Так вийшло, що під час обох пологів моєї мами не було в Тернополі. Тому моєю підтримкою і допомогою були чоловік та батько.
Перші пологи в мене тривали близько дев’яти годин, другі приблизно чотири з половиною. Я вже просто розуміла, що крім мене цей момент ніхто не проживе, ніхто замість мене не народить. Просто потрібно піддатися природі і відпустити цей процес, а не страждати, нарікати і жаліти себе. Для мене кожні перейми були наче благословенням і силою, яка допомагала народити нове життя.
У мене був басейн, тепла вода, але його використовувала вже коли було максимальне розкриття шийки матки, яке я теж визначала самостійно. Також були чаї, трави, певні біодобавки, вітаміни, які допомагають швидше прийти до себе і підтримувати себе в доброму стані. Жінка дуже багато енергії витрачає під час самих пологів. Після народження дитини втрачається не тільки вага вод, дитини, а й маса тіла жінки.
У мене є фото після пологів з малою, на яких я дуже виснажена. Але це все нівелюється, коли ти береш дитину на руки, притуляєш її до грудей.
Після перших пологів я відчувала себе наче в іншій реальності. Під час перших прогулянок містом, я не розуміла, куди я потрапила і що зі мною відбувається. Я наче справді заново народилася.
Було домовлено зі швидкою. Для медиків мої пологи були шоком
Я стояла на обліку в жіночій консультації. Після пологів ми звернулись туди і повідомили про народження дитини. Це для медиків було шоком. В Тернополі не так часто народжують вдома. Медики мусили проводити наради, аби вияснити, що далі з нами робити.
Після народження першої дитини чоловік близько місяця намагався її зареєструвати – збирав довідки, які підтверджували, що це дійсно наша дитина. Після народження другої дитини, аби спростити цей процес, ми поїхали одразу в лікарню.
Під час перших пологів ми все ж шукали акушерку, яка би могла прийняти пологи вдома. Нам вдалося її знайти аж в Києві. Але так сталося, що я народила на 38 тижні, а вона тоді якраз приймала роди в Туреччині. Для підстрахування ми також домовлялися зі швидкою допомогою, попередньо з ними обговорювали маршрут і також наша машина була готова їхати зустрічати швидку чи мене везти в лікарню.
В обох випадках ми добу не відрізали пуповину. Плацента знаходилась в посудині, і відповідно, від неї пуповина до дитини. За добу пуповина повністю всихалася і ми її відрізали. Але загалом пуповина пульсує не довго – декілька хвилин. З фізіологічного боку, я вважаю, що потреби у тривалому не обрізанні пуповини немає, але є інша тонка сторона. Багато хто вважає, що за цей час дитина ще отримує різні елементи. Поки якогось наукового доведення цьому немає. Це чисто інтуїтивно. В нас не виникало бажання одразу відрізати пуповину. В перші години народження, дитину хочеться якнайбільше огорнути комфортом, любов’ю.
Послугами доули я не користувалася. Я розуміла, що таку підтримку, як доула мені може дати і чоловік, і батько.
Є певна недовіра до медиків, але не хочу бути категоричною
Якось так склалось, що в мене є певна недовіра до медиків, але життя вчить, що не можна бути категоричною до всього. Є лікарі справді від Бога, які роблять просто неможливі речі. А є наприклад, акушерки, які самі не народжували. То як вони можуть розуміти, що взагалі відбувається? Я не розумію, як акушерка, яка сама не народжувала, може кричати «тужся», коли вона не має поняття, коли це дійсно потрібно. А потім звинувачують самих породілль у неправильному поводженні. В книжках взагалі не про це. В медзакладах пологи зводяться до чогось формального, а це щось найсокровенніше. У стінах лікарень це втрачається.
У пологових жінки не можуть обрати в якій позі народжувати. Як можна народжувати тазом догори? Весь процес пологів в лікарні побудований навколо комфорту медиків, а має бути побудовано навколо фізіології жінки.
Що перейми, що пологи в мене відбувалися в позі майже навприсядки. Ще використовувала фітбол, який допомагав зменшити тиск на тазові суглоби. Я вивчала різні пози, і, відповідно, їх практикувала. Але практика показала, що напівприсід для мене найкомфортніше.
Одна з моїх подруг після агресії зі сторони медиків під час пологів в лікарні, довго говорила, що для неї пологи це найгірше що може бути. Тому другу дитину вона народжувала вдома.
Також я стикнулася з нав’язуванням штучного вигодовування у лікарні. Я знаю, що поки не прибуло молоко, взагалі не варто дитину нічим підгодовувати. Для того, щоб налагодити грудне вигодовування, необхідно давати навіть тих кілька крапель молозива, його дитині на той час повністю вистачає. Так я успішно годувала грудьми більше двох років. Це забезпечило їм міцний імунітет.
Поради жінкам, які вагаються
Жінкам, які вагаються, де народжувати, я можу лише порадити детально вивчити це питання. Дослухатися до свого організму. Лише тоді приймати рішення. Бо тільки усвідомлюючи увесь процес, жінка може зрозуміти чи вона впорається самостійно з підтримкою найближчих. Порадити можу прочитати книги французького акушера-гінеколога Мішеля Одена.
І бажаю кожній жінці на повну насолодитися процесом народження нового життя!