Чемпіон України з легкої атлетики Іван Стребков: «Найбільший мій здобуток – дружина»

Нещодавно на Чемпіонаті України з легкої атлетики, який відбувся у Черкасах, уродженець Бучача, що на Тернопільщині, Чемпіон України з бігу на 10000 метрів Іван Стребков, оновив власний рекорд 7-річної давнини –  пробіг дистанцію на 30 секунд швидше – 28:55!

Серед досягнень Івана: перемоги на Чемпіонатах України з легкої атлетики (2014 р., 2021 р.) , здобуття срібла на Чемпіонаті Європи з кросу (2013 р.), здобуття бронзи на Кубку Європи з бігу, встановлення рекордів «Тернопільської Озеряни» ( 2020 р.).

Наш талановитий земляк вже представляв Україну більше, ніж у 20-ти країнах світу, і з кожним роком прагне лише покращувати свої результати і встановити якомога більше рекордів.

З чого розпочалась любов до спорту, чим займається у вільний час та що є найбільшим здобутком спортсмена – дізнавалася журналістка «BezTaby.te.ua» Аліна Жайворонко.

Іване, тож, хто привив любов до спорту та допомагав робити перші кроки?

– Зробили з мене людину і спортсмена мої перші тренери – Михайло Борейко – доцент кафедри фізкультури і спорту ТНЕУ і Тетяна Борейко – тренер-викладач Школи вищої спортивної майстерності. Якби не вони, то я б навряд чи добився теперішніх результатів. З Михайлом Михайловичем ми були не лише тренер та учень, насамперед – друзями. Незважаючи на те, що їм довелося переїхати в іншу країну, ми досі спілкуємося. З ним ми завжди могли дійти до якогось компромісного рішення. В інших спортсменів нерідко є певні плани, які вони мають виконувати від “а до я”. Ми ж, з тренером, перш за все відштовхувалися від мого стану та відчуттів. Якщо я почувався не дуже добре, то він завжди казав зменшити навантаження. Тобто, він прекрасно мене відчував і знав мої можливості. Такі ж стосунки із Тетяною Миколаївною, яка досі мене завжди підтримує та переживає за мене.

– Скільки часу щодня приділяєте тренуванням?

Кількість тренувань залежить від періоду. Якщо триває підготовка до змагань чи чемпіонату, то звісно ж, навантаження більше. Зараз я тренуюся двічі на день. Зранку тренування більш інтенсивні. Переважно це займає півтори – дві години. Увечері переважно лише пробіжка 10-12 кілометрів. Загалом за тиждень я пробігаю приблизно 150 кілометрів.

Які змагання/чемпіонати найбільше запам’талися?

Тут навіть треба подумати (усміхається чемпіон). У моєму житті було 253 старти. Але, напевно, найбільше запам’ятовуються перші кроки. Тому, одразу згадую лише перші змагання, перемоги та поразки. Саме тоді переповнювали найсильніші емоції: радість, гордість за себе, за те, що виправдав сподівання тренерів. Зміг побороти себе та показати результат. Також важливим для мене був Чемпіонат України у 2008-му році, який відбувався у Ялті, тоді я отримав звання Кандидата у майстри спорту. Переважно тепер після змагань не переповнюють такі емоції. Є відчуття, що ти зробив щось належне, те, що виконав свій обов’язок.

Чи допомагає держава? Хто оплачує участь у чемпіонатах?

Українські змагання та чемпіонати оплачує Тернопільське обласне управління фізичної культури та спорту. Закордонні – Міністерство молоді та спорту України. Щодо допомоги, то скажу так – Тернопільщина допомагає в міру своїх можливостей.

Що для Вас є найбільшим здобутком?

Щодо нагород, то вони всі – важливі. Кожна з них здобута важкою та наполегливою працею. Я ніколи не гнався за кубками чи нагородами. Для мене найважливіше – це власний розвиток. Я навчився відчувати своє тіло, зрозумів, що таке правильні та продуктивні тренування, які приносять гідний результат. А найціннішим своїм життєвим здобутком, я вважаю свою дружину, те – що я її зустрів.

Знаємо, Ваша дружина також спортсменка. До того ж, Наталія – також легкоатлетка. Чи тренуєтеся разом, чи буває таке, що, до прикладу, змагаєтеся між собою?

– У нас ніколи не було конкуренції. По-перше, ми у зовсім різних категоріях. По-друге, ми – сім’я, і в ній мають бути лише люблячі стосунки. Ми підтримуємо один одного, допомагаємо один одному порадами. Я завжди буду підтримкою для неї, а вона – для мене. І звісно ж, ми однаково радіємо успіхам один одного. А разом ми не тренуємося, оскільки у нас різний підхід до тренувань та, відповідно,  різні навантаження.

Усім відомо, найбільше часу спортсмени приділяють тренуванням. Попри це, як проводите вільний час?

– Має захоплення – книжки. Улюблений жанр –  роман.  Є дуже багато цікавих книг. Для себе виділяю «Граф Монте-Крісто», «Жага до життя», «Хрещений батько». Також маю особливу любов до гір. Планую цього року відправитися в похід у Карпати. Потрібно лише придбати відповідне спорядження та знайти час.

У дитинстві ви закінчили музичну школу в Бучачі, грали на саксофоні. Чи любов до музики триває досі?

– Так, зараз я граю на фортепіано. Буває, відвідую концерти. Музична школа дала знання, які інколи й зараз допомагають у житті. Ну, і, звичайно, ж – привила мені гарний смак у музиці.

Під час своєї спортивної кар’єри Ви відвідали чимало країн. Чи часто вдається, попри змагання, познайомитися з містом, в якому перебуваєте?

За своє життя я відвідав 27 країн. Буває, що нам організовують екскурсії, показують усі принади міста, переважно – це столиці, тому є на що подивитися. А буває, що окрім готелю та стадіону, нічого не бачу. Але з тих країн, з якими я зміг познайомитися, мені сподобались Норвегія, Швеція, а найбільше – Швейцарія. Це країна зі своєю особливою природою та особливими людьми, які не схожі на інших європейців. Є й багато гарних країн на інших континентах. Чомусь у нас прийнято вважати, що тільки європейські країни красиві. Країна, де окрім піску немає більше нічого, теж по-своєму дивовижна.

На завершення нашої розмови, поділіться своїми планами. Яку мету ставите перед собою у спорті?

Перш за все – хочу бути здоровим і покращувати особисті результати. Адже є спортсмени, які спочатку показують результат, а згодом його не можуть повторити, не кажучи вже про те, щоб  покращити. Я цього боюся, тому стараюся робити все поступово, щоб прогресувати. За ці роки, що я тренуюся, я щороку ставав сильнішим і наразі мої результати лише покращувались.

У великий спорт, радить Іван Стребков, варто йти тим, хто не боїться труднощів та готовий щодня працювати над своїм тілом і духом. Бігти може кожен, зауважує чемпіон, але показати результат – один з сотні, а то й з тисячі.